Килименко Валерія, науковий консультант з напрямку птахівництво, ТОВ БІОТЕСТЛАБ
Попри практично повсюдне проведення вакцинації інфекційний бронхіт курей (ІБК) залишається серйозною проблемою для країн із промисловим птахівництвом. На сьогодні ІБК — найважливіше ендемічне вірусне захворювання, що завдає величезних економічних збитків через зниження якості продукції, яке призводить до великих втрат у виробництві.
Вірус інфекційного бронхіту (ВІБ) — пташиний коронавірус, який має яскраво виражену генетичну мінливість, зумовлену появою мутацій і рекомбінацій. Вона проявляється наявністю багатьох серотипів і появою нових антигенних варіантів вірусу — на сьогодні ідентифіковано понад 50 серотипів і варіантів ВІБ.
Постійне виникнення нових серотипів і варіантів ВІБ ускладнює здійснення програм контролю захворювання за допомогою вакцинації через антигенну мінливість збудника та низький ступінь перехресного захисту між серотипами вірусу (Dolz et al., 2008). Це зумовлює необхідність у швидкій і точній діагностиці для своєчасного виявлення нових варіантів збудника і порівняння їх з наявними вакцинними штамами (De Wit, 2000).
Перебіг і характер захворювання залежать від багатьох чинників, до яких належать: характеристика польового вірусу (вірулентність, тропізм, серотип), вид і вік птиці, рівень імунного захисту на момент інфікування, наявність імуносупресивних чинників, наявність супутніх інфекцій, рівень біобезпеки та менеджменту на підприємстві.
Прояв ІБК у бройлерів і несучок відрізняється за характером перебігу, проявом клінічних і патологоанатомічних ознак і, відповідно, економічними збитками.
У бройлерів відзначається зниження споживання корму і темпів росту, респіраторна картина у вигляді чхання, задишки, хрипів, виділень із носових раковин, явища раптової смерті через удушення, аеросаккуліт через вторинні бактеріальні інфекції (E.coli, O.rhinotracheale тощо), ураження видільної системи з підвищеною смертністю, високий відсоток вибраковування птиці.
На бройлерних підприємствах ІБК протікає насамперед у вигляді нефрозо-нефритного синдрому з наявністю або відсутністю легких респіраторних проявів.
Фото 1: Фібринозний трахеїт (зліва) Фото 2: Нефрозо-нефрит (справа)
Як правило, при інфікуванні ВІБ поголів’я промислової несучки та батьківських стад спостерігається інша картина. Зараз серед несучки практично не спостерігаються випадки з наявністю видимих змін у респіраторній системі птиці. На перший план виходять проблеми, пов’язані з ураженням репродуктивних органів: зниження яйценоскості, погіршення якості яйця (шорсткість шкаралупи, «брудне» яйце), зниження вивідності курчат. При патологоанатомічному розтині реєструються оваріїти, жовткові перитоніти, нефрити-нефрози, «слабкий кістяк» (опосередковано), картина часто ускладнюється нашаруванням інфекції E.coli.
Останніми роками привертає увагу поява у птахогосподарствах України великої кількості так званої «хибної несучки» — курей із нормально розвиненими вторинними статевими ознаками, які не здатні нести яйця внаслідок патологічних порушень яйцеводів. Це є результатом або ВІБ-інфекції яйцеводів у курчат у ранньому віці, або інфікування вже продуктивної птиці серотипом QX ВІБ (Robineau та ін.). При розтині в таких випадках знаходять ураження яйцеводів зі скупченням у них великої кількості прозорої рідини — «кісти яйцевода» або частково атрофовані яйцеводи з великими кістоподібними розширеннями, а також оваріїти, сальпінгіти, жовткові перитоніти.
Таке різноманіття в прояві клінічної, патологоанатомічної картини при інфікуванні птиці вірусом ІБК насамперед пов’язане з широким поширенням множини серотипів ІБК і часто з одночасним впливом на організм птиці кількох варіантів ВІБ. На рисунку №1 наведено дані щодо виявлення спектра сероваріантів ВІБ у деяких господарствах України.
Рисунок №1. Спектр сероваріантів ВІБ на деяких птахофабриках України (за даними Центру сучасної діагностики за 2011–2015 рр.).
Із наведеної гістограми видно, що, незважаючи на 100%-ву вакцинацію всього поголів’я птиці, на птахофабриках реєструється інфікування птиці різними серотипами ВІБ (4/91, D274, D3128, D8880, D1466, Italy-02, QX). Слід звернути увагу на одночасну циркуляцію кількох різних серотипів ВІБ на кожному підприємстві за превалювання таких серотипів, як ВІБ Massachusetts і 793/В.
Існує кілька підходів до контролю ІБК:
Проведення епізоотологічного серомоніторингу поширення вірусу ІБК на певній території (країна, район, птахофабрика) і забезпечення захисту птиці за рахунок використання вакцинних препаратів, гомологічних циркулюючим польовим ізолятам.
Таким шляхом сьогодні йдуть багато країн (США, Китай, Російська Федерація).
У Російській Федерації після проведеного моніторингу за допомогою ОТ-ПЛР і секвенування, окрім уже відомих генотипів, був виділений великий відсоток ізолятів (27%), які не були віднесені до раніше відомих генотипів і склали окрему російську групу. Відповідно, застосовувані відомі вакцинні препарати різних виробників не завжди могли забезпечити надійний захист птиці від «місцевих» вірусів ІБК, що стало приводом для розробки і «впровадження в життя» вакцин на основі штамів, антигенно споріднених місцевим варіантам.
Застосування двох живих ослаблених вакцинних штамів із різних серотипів ІБК типу Massachusetts і 793/В значно розширює ступінь захисту від зараження цілою низкою різних в антигенному відношенні вірусів ІБК. Підвищення ступеня перехресного захисту від ізолятів, що належать до антигенно різних серотипів, може бути досягнуто, якщо у віці близько 2-х тижнів проводиться ревакцинація із застосуванням вакцини на основі серотипу, відмінного від того, який був використаний при першій вакцинації.
За даними Dr. Jackwood (The World Veterinary Poultry Association — WVPA) для США актуальним варіантним штамом ВІБ є штам Arkansas, для контролю ситуації за яким, за рекомендаціями Sjaak De Wit (Animal Health Service), використовують вакцинні препарати Nobilis IB Ma5 і 4/91 у добовому та 14-денному віці відповідно. Така комбінація забезпечує 90% захисту птиці проти ВІБ Arkansas.
Результати аналізу епізоотичної ситуації щодо вірусу інфекційного бронхіту курей в Україні протягом 2007–2011 років корелюють із даними W.J.H. Wijmenga по Європі і вказують на домінуюче поширення сероваріантів із групи Massachusetts (Mass) та Англійської групи (793/В).
Рис. 2. Розподіл вірусу ІБК на території Європи та України (2007–2011 рр.)
Відтак превентивна програма вакцинацї птиці проти ІБК повинна базуватися насамперед на використанні вакцин на основі двох ключових серотипів — Massachusetts і 793/В.
Саме така комбінація і лежить в основі вакцини POLIMUN IB MULTI — препарат містить актуальні для України штами вірусу ІБК H-120 та БК-07, виділені в Україні і антигенно споріднені серотипам Massachusetts і 793/В (антигенна спорідненість штамів БК-07 і 4/91 становить 89% за формулою Архетті та Хорсфалла).
Комбінація штамів H-120 і БК-07 дозволяє забезпечити широкий перехресний захист птиці проти антигенно різних ВІБ. На рисунку №3 наведено дані експериментальної перевірки ефективності захисту, забезпеченого вакциною POLIMUN IB MULTI, що вказують на високу протективну активність препарату при зараженні як гомологічними, так і гетерологічними (QX) вірулентними штамами ВІБ.
Рисунок №3. Ефективність захисту птиці, щепленої вакциною POLIMUN IB MULTI.
На завершення не завадить освіжити в пам’яті загальні правила вакцинації птиці проти ІБК, з урахуванням яких можна поліпшити ситуацію щодо цього захворювання в господарстві:
Гомологічні вакцинні штами забезпечують кращий захист проти відповідних польових штамів, тобто вакцинний і польовий штам повинні належати до одного серотипу.
Для забезпечення перехресного захисту проти варіантних штамів необхідно застосовувати вакцини з різних серотипів. Наприклад, для першої вакцинації використовується вакцина на основі штаму Massachusetts, а для другої вакцинації — на основі штаму з групи 793/В.
Праймування проводять із використанням вакцинних препаратів на основі штаму типу Massachusetts.
Застосування інактивованих вакцин для несучок і племінної птиці викликає індукцію сильнішого гуморального імунітету, причому чим вищий рівень антитіл, тим краще.
Найкращі результати після застосування інактивованої вакцини досягаються за правильної схеми праймування птиці за допомогою живих вакцин із гетерологічних штамів.
Вміст кількох гетерологічних штамів в інактивованій вакцині спричиняє утворення високого рівня антитіл до більшої кількості штамів вірусу ІБК.
Рівень поствакцинальних антитіл до вірусу ІБК також залежить від використаних у вакцині штамів вірусу, кількості та якості ад’юванта в одній дозі, якісного застосування вакцини.
N.B.! Не кожному варіантному штаму потрібна «власна» вакцина (як жива, так і інактивована).
