Бабкина Н.В. лікар вет. мед., науковий консультант ТОВ «БІОТЕСТЛАБ»
Павличук В.С. головний лікар вет. мед. ЦСВМ, масив Виноградар, м. Київ
Одним із випадків, що завдають психоемоційної травми людині, є захворювання домашніх чотириногих улюбленців.
На сьогодні важливою і досить поширеною проблемою ветеринарної медицини є отити. Нині ураження органів слуху, серед усіх патологій, становить до 20 %.
Вухо – це орган слуху і рівноваги, який являє собою складну систему, що складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього відділів.
Зовнішнє вухо – виконує звукоулавлювальну функцію. Складається з вушної раковини, м’язів і зовнішнього слухового проходу, вкрито волоссям і залозами, які секретують сірку.
Середнє вухо – звуко-провідний і звуко-перетворювальний відділ. Складається з барабанної порожнини, барабанної перетинки, слухових кісточок, м’язів і зв’язок, слухової труби. У цьому відділі підтримується захист барабанної перетинки при перепадах атмосферного тиску.
Внутрішнє вухо – у цьому відділі розташовані рецептори рівноваги і слуху. Складається з кісткового і перетинчастого лабіринту.
Отит – це захворювання, яке характеризується розвитком запального процесу у вусі або в одному з відділів вушного проходу. Найбільш поширене запалення зовнішнього вуха. Отит, як захворювання, відповідно до анатомічних особливостей, класифікується на:
зовнішній отит – запалення вушної раковини, зовнішнього слухового проходу;
отит середнього вуха – запалення барабанної перетинки та її вмісту;
отит внутрішнього вуха.
Зовнішній отит частіше трапляється у собак. У котів отит нерідко зачіпає середній і внутрішній відділи. Коли запальний процес поширюється на барабанну перетинку, тварина втрачає слух.
Існує породна схильність до захворювання. Найчастіше страждають породи:
пуделі, бульдоги, йоркширські тер’єри;
спанієлі, шарпеї, лабрадори;
такси, європейські вівчарки;
скоттіш фолд (шотландська висловуха кішка).
Погана вентиляція сприяє швидкому розвитку патогенної мікрофлори. Так, наприклад, у лабрадорів і спанієлів спостерігається підвищена секреція вушної сірки, що сприяє підвищенню вологості та утворенню пробок. У йоркширських тер’єрів – надмірна кількість волосся у зовнішньому відділі вуха, що також сприяє порушенню відтоку сірки і формуванню пробок. Одним із факторів схильності до отитів може бути й тримінг. Найбільш схильні до отитів собаки, які часто купаються, пірнають.
Причини, що викликають отит:
Алергічна реакція на корм;
Травма вушної раковини;
Переохолодження або потрапляння води у вухо;
Розмноження в шкірі вуха ектопаразитів (отодектоз);
Грибкова або бактеріальна інфекція, зумовлена стафілококом, протеєм чи іншими збудниками;
Анатомічні породні особливості будови вуха (довгі висячі вуха – спанієль, такса, басет-гаунд).
Особлива небезпека запалення ЗОВНІШНЬОГО ВУХА полягає в тому, що якщо вчасно не надати тварині допомогу, то нерідко отит переходить у хронічну форму і, незалежно від застосування лікарських засобів, повторюється у вигляді рецидивів. Тому великого значення набувають своєчасне лікування і профілактика.
ФОТО № 1. РІЗНОВИДИ ОТИТІВ
ОТИТ СЕРЕДНЬОГО ВУХА у більшості випадків розвивається внаслідок проникнення інфекції із зовнішнього вуха через барабанну перетинку. Йдеться про бактеріальну інфекцію, що підтверджується лабораторними дослідженнями. Досить часто виникає запалення внаслідок грибкової інфекції, спричиненої дріжджовими грибками роду Malassezia pachidermatis.
Ще однією причиною розвитку отиту є ОТОДЕКТОЗ – паразитарне захворювання, спричинене вушним кліщем Otodectes cynotis. Отодектоз нерідко може мати хронічний характер.
Внутрішня поверхня вушної раковини при цьому червоніє, набрякає. У вусі спостерігають виділення, що нагадують за кольором і консистенцією «мелену суху каву».
Симптоми запалення, як правило, помітні відразу – тварина постійно чеше вуха (аж до травм шкіри на вушній раковині), трясе головою або нахиляє голову у бік хворого вуха. Внутрішня поверхня вушної раковини червоніє, шкіра мацерується, з’являється серозний або гнійний ексудат. У запущених випадках виникає нудотно-солодкий або зловонний запах.
ДІАГНОЗ
Для точного визначення причин, що викликали отит, необхідно провести низку досліджень, таких як:
Отоскопія – огляд слухового проходу за допомогою отоскопа (ФОТО № 6)
Мікробіологічні дослідження (мазок із вуха) для виявлення бактерій і грибків (ФОТО № 7);
Мікроскопія зіскрібка з вуха для виявлення ектопаразитів – отодектоз (ФОТО № 8);
Гематологічні дослідження, що включають загальний і біохімічний аналіз крові (ФОТО № 9);
Якщо захворювання є вторинним або є підозра на онкологію чи гормональні порушення, тоді роблять аналізи крові – загальний, гематологічний, на гормони, а також тести, що визначають функцію наднирників.
Дослідження для визначення антибіотикограми – вибір найбільш дієвого антибіотика в кожному конкретному випадку (ФОТО № 10).
На підставі результатів усіх цих досліджень встановлюють точний діагноз, що дозволяє розпочати ефективне лікування.
ЛІКУВАЛЬНІ ЗАХОДИ
Метою лікувальних заходів при отиті є усунення первинних факторів, очищення, осушення вух, зменшення запалень і запобігання вторинній інфекції.
Лікування проводять суворо після ретельного очищення вуха!
Незалежно від причин, що викликали отит, лікування починають із механічного очищення зовнішнього слухового проходу і вушної раковини для видалення надлишку ексудату та поліпшення доступу лікарських препаратів до уражених тканин. Для цього використовують 3% р-н перекису водню, 1% р-н хлоргексидину або спеціальні засоби (краплі «Отифрі» для чищення вух).
Подальше лікування отиту має бути комплексним, спрямованим на:
усунення причини запалення;
зняття свербежу, набряку;
пригнічення росту бактеріальної або грибкової флори.
В основній схемі лікування застосовують:
антибіотики;
вушні краплі;
імуномодулятори;
протиалергічні препарати.
Для ефективного лікування отитів різної етіології у дрібних домашніх тварин ТОВ НВП «БІОТЕСТЛАБ» розробив препарат ОТОФЛОКС.
Фармакологічні властивості препарату ОТОФЛОКС зумовлені ретельно підібраним складом діючих речовин.
До формули цього препарату входять:
ФЛУОРФЕНІКОЛ – антибіотик ряду тіамфеніколів – 2,5 мг/1 мл;
ІВЕРМЕКТИН – протипаразитарний засіб, що належить до групи авермектинів, які продукуються мікроорганізмами групи Streptomyces avermitilis – 1 мг/1 мл;
КЛОТРИМАЗОЛ, що належить до похідних імідазолу – 10 мг/1 мл;
БЕТАМЕТАЗОН – гормон кори наднирників – 1 мг/1 мл.
Завдяки діючим речовинам, що входять до складу ОТОФЛОКСА, препарат діє протимікробно (флуорфенікол), протипаразитарно (івермектин), фунгіцидно (клотри мазол). Має протизапальні, ранозаживальні, протисвербіжні та антиалергічні властивості (бетаметазон).
КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Клінічні дослідження терапевтичної ефективності препарату ОТОФЛОКС проводили на цільових тваринах в умовах клінік ветеринарної медицини ГНІКІ ветеринарних препаратів і кормових добавок, м. Львів; Центру Сучасної Ветеринарної Медицини; Ветеринарно-діагностичного центру Белецьких; клініки WSW доктора Величка; ветеринарної клініки Дніпровського району, м. Київ.
При огляді у собак і котів різних породних груп, що надходили до клініки, встановлювали запалення зовнішнього слухового проходу з мацерацією і потовщенням шкіри, набряком і почервонінням. Крім того, спостерігали виділення серозного і гнійного ексудату з неприємним запахом. Тварини поводилися неспокійно, розчісували запалені вуха.
В усіх випадках діагноз встановлювали на підставі збору анамнезу та проведення комплексу діагностичних досліджень. Після проведення мікробіологічних, мікологічних, гематологічних досліджень і мікроскопії зіскрібка з вушної раковини було встановлено, що у тварин у вражених вушних раковинах виявлено кліща роду Otodectes cynotis. Із бактеріальної флори переважають стрептококи, стафілококи як супутня інфекція, що спричиняє запалення шкірних покривів і виділення ексудату.
Кожну тварину лікували відповідно до встановленого діагнозу. Лікування включало механічне очищення, санацію вушної раковини і слухового проходу з застосуванням 3%-го розчину перекису водню.
Потім застосовували препарат ОТОФЛОКС згідно з рекомендаціями: обробка кожного вуха проводилася 2 рази на день протягом 7 днів.
Крім того, залежно від встановленого діагнозу, клінічного стану тварини і ступеня тяжкості патологічного процесу, застосовували додаткове лікування препаратами групи антибіотиків.
Після застосування препарату ОТОФЛОКС на третю добу від початку лікування запальний процес зменшувався, зникали почервоніння шкіри і свербіж. Надалі мацерація шкіри та виділення ексудату повністю припинялися.
Після лікування провели лабораторні дослідження, які показали відсутність патогенного начала, що свідчить про повне одужання тварини.
ПРИКЛАДИ З ПРАКТИКИ
При клінічному огляді хворої тварини (кіт породи метис, вік 3 роки, кличка Рижик), що надійшла до клініки Центру Сучасної Ветеринарної Медицини (вул. Гонгадзе, 3б) 15.12.2016 р., було встановлено ураження зовнішнього слухового проходу.
ФОТО 11. ОТОДЕКТОЗ вушної раковини у кота
У кота відзначали характерні для отиту клінічні ознаки:
набряк і гіперемія внутрішньої поверхні вушної раковини,
наявність сухого коричнево-чорного ексудату,
сильний свербіж із травматичним дерматитом на зовнішній поверхні вушної раковини.
Для постановки діагнозу у тварини було взято зіскрібок із ураженої ділянки вуха, мазок для визначення наявності патогенної мікрофлори і зроблено загальний аналіз крові. Мікроскопія мазка показала наявність кліща Otodectes cynotis. Крім того, бактеріологічні дослідження показали наявність патогенної мікрофлори. Було поставлено другий супутній діагноз – бактеріальний отит, спричинений золотистим стафілококом (St. aureus).
Клінічні дослідження крові від хворого кота показали підвищену кількість лейкоцитів і ШОЕ, що свідчить про запальний процес в організмі.
Лікування тварини проводили комплексно:
механічне очищення вушної раковини 3% р-ном перекису водню;
терапія антибіотиком, до якого виявлена найповніша чутливість St. aureus (антибіотик ЦЕФТІФУР-50 виробництва БІОТЕСТЛАБ). Терапію проводили 1 раз на добу протягом 5 днів внутрішньом’язово;
зовнішня обробка – закапування крапель ОТОФЛОКС 2 рази на день протягом 7 днів.
Терапевтичну ефективність цього лікування визначали за такими критеріями:
Зменшення гіперемії і набряку тканин, відсутність ексудату, самоочищення шкіри від некротичних виразок, відсутність свербежу. Крім того, зіскрібок і мазок із пошкодженого вуха показали повну відсутність кліща і патогенної мікрофлори. Після проведеного дослідження на стадії одужання було проведено також повторне гематологічне дослідження. Усі показники крові були в межах норми.
Таким чином, у тварини, якій застосовували краплі ОТОФЛОКС, лікування отиту проходило за заздалегідь визначеною схемою без будь-яких відхилень, без прояву алергічної реакції.
За підсумками застосування препарату ОТОФЛОКС можна зробити такий висновок:
препарат сприяє загибелі та забезпечує швидке очищення вушного каналу від ектопаразитів;
ліквідує запалення будь-якої етіології (мікроби, гриби);
має протисвербіжну, протиалергічну пролонговану дію.
Отже, препарат ОТОФЛОКС рекомендується до практики ветеринарних лікарів як потужна зброя при отитах різної етіології.
