БАБКИНА Н.В. – ветеринарний лікар, спеціаліст по тваринам хобі групи ТОВ «БІОТЕСТЛАБ»;

ПАВЛИЧУК В.С. – головний ветеринарний лікар клініки ЦСВМ, район Виноградарь, м. Київ

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Вітаміни (від латинського vita – «життя») – це група низькомолекулярних органічних сполук, відносно простої будови та різноманітної хімічної природи. Вітаміни – це такі речовини, які не постачають організму енергію, але необхідні у мінімальних кількостях для підтримання життя. Вони незамінні, оскільки не синтезуються або майже не синтезуються клітинами організму, тому мають надходити з їжею. Вітаміни входять до складу біологічних каталізаторів – ферментів або гормонів, що є потужними регуляторами обмінних процесів в організмі людини і тварин. Тривала відсутність вітамінів у харчуванні призводить до авітамінозів і гіповітамінозів. Першоджерелом вітамінів зазвичай є рослини. Деякі вітаміни утворюються мікрофлорою кишечника.

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ

Ще у XVII столітті існували окремі спостереження науковців про те, що у людини при бідному й одноманітному харчуванні можуть виникати небезпечні хвороби (цинга, рахіт, поліневрит, куряча сліпота), які часто закінчувалися смертю. У другій половині XIX століття вчені не сумнівалися, що схожі симптоми спостерігаються й у багатьох свійських тварин. Для з’ясування причин виникнення цих хвороб було проведено низку досліджень із застосуванням штучно складених харчових сумішей.

Одну з перших спроб годування тварин такими сумішами здійснив російський вчений Н.І. Лунін. У 1881 році він показав, що тривале годування мишей сумішшю, яка містила екстраговані з молока білки, жири й вуглеводи з додаванням мінеральних солей і води, призводило до загибелі тварин, тоді як контрольна група, яка отримувала лише молоко, нормально розвивалася. На основі цих дослідів Н.І. Лунін дійшов висновку, що для підтримання нормального фізіологічного стану організму потрібні невідомі тоді речовини, які містяться в молоці й відсутні в харчовій суміші.

У 1912 році польський вчений К. Функ виділив із рисових висівок речовину, що лікувала бері-бері, і назвав її «вітаміном» (від латинського vita – «життя»). Дослідження К. Функа започаткувало всебічне вивчення вітамінів. Завдяки важливому фізіологічному значенню вітамінів, до їх дослідження активно долучилися вчені різних спеціальностей – фізіологи, хіміки, біохіміки, лікарі-клініцисти. У результаті виникла ціла наука – вітамінологія, яка сьогодні є однією з провідних галузей знань.

ХАРАКТЕРИСТИКА

Більшість вітамінів швидко руйнуються в організмі, і тому необхідне їх постійне надходження ззовні. Кількість вітамінів, щоденне споживання яких потрібне для нормального розвитку організму тварини і профілактики гіпо- та авітамінозів, називається профілактичною дозою. Більша кількість потрібна для лікування вже наявного авітамінозу – це лікувальна доза.

Крім природних джерел, нині широко поширені вітамінні комплекси. Існує велика кількість їх різновидів як у медицині для людей, так і у ветеринарії. Вітаміни випускають у формі таблеток, драже, порошків та ін’єкцій.

Комплекси вітамінів для ін’єкцій мають перевагу перед натуральними: вони складені у таких пропорціях, які забезпечують максимальний вплив на організм тварини. Іноземні та українські виробники випускають велику кількість вітамінів для тварин у таблетованій, порошковій та ін’єкційній формах.

ТОВ «БІОТЕСТЛАБ» (м. Київ) створило інноваційний препарат L-ЦИН – розчин для ін’єкцій та випоювання, основною функцією якого є усунення порушень обміну речовин в організмі та підтримка тварин у стресових ситуаціях.

ФАРМАЦЕВТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПРЕПАРАТУ

Дія L-ЦИНА на організм тварини залежить від властивостей його компонентів: бутафосфану, вітамінів групи В (В12, В3) та вітаміноподібної речовини L-карнітину. Унікальність L-ЦИНА зумовлена його формулою (співвідношенням діючих речовин), сучасним обладнанням і контролем якості виробника.

  • Бутафосфан – органічна сполука фосфору. Поліпшує утилізацію глюкози в крові, прискорює метаболічні процеси, активізує функції печінки, стимулює гладку мускулатуру, відновлює серцевий м’яз, нормалізує рівень гормонів стресу (кортизолу).

  • Ціанкобаламін (вітамін В12) – стимулює кровотворення, активну продукцію еритроцитів, бере участь у жировому обміні, у формуванні креатиніну (джерела енергії м’язів).

  • L-карнітин гідрохлорид (вітамін В11) – забезпечує транспорт довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії, що сприяє енергозабезпеченню клітин.

  • Нікотинамід (вітамін РР) – складова коферментів НАД і НАДФ, бере участь у синтезі, впливає на метаболізм білків, жирів і вуглеводів, а також на перебіг окисно-відновних реакцій.

Для запобігання дестабілізації ціанкобаламіну до складу L-ЦИНА введено калій гексаціаноферат, який не лише стабілізує вітамін В12 протягом усього терміну зберігання, але й підвищує стабільність інших вітамінів групи В.

Таким чином, L-ЦИН містить оптимальну комбінацію діючих і допоміжних речовин для забезпечення максимальної фармакологічної активності.

ЗАСТОСУВАННЯ

Препарат застосовують у дрібних домашніх тварин при порушеннях обміну речовин, авітамінозах, як стимулюючий і тонізуючий засіб для підвищення резистентності організму при інтоксикаціях, для поліпшення росту і розвитку, при хворобах різної етіології. Також використовують у комплексній терапії при дефіциті кальцію, магнію; у період реабілітації після операцій, стресів, інфекційних хвороб, після пологів та дегельмінтизації.

Дозування залежить від ваги тварини і становить від 0,5 до 2,5 мл. Препарат безпечний у дозах, що перевищують терапевтичні у кілька разів, що підтверджено дослідженнями.

ПРИКЛАДИ З ПРАКТИКИ

25.12.2018 р. до ветеринарної клініки Центру Сучасної Ветеринарної Медицини (м. Київ, вул. Гонгадзе, 3Б, район Виноградар) надійшов пацюк Джек (самець, 2 роки, вага 400 г) зі скаргами на кульгавість на ліву задню лапку.

ФОТО № 1. Завнішній вигляд тварини при вид животного при поступлении в клинику.

Після збору анамнезу та клінічного огляду головним лікарем Павлічуком Володимиром Сергійовичем було встановлено діагноз – запалення м’яких тканин у ділянці плесна. Відмічено набряк і ущільнення пальців, мацерацію шкіри й болючість.

ФОТО№ 2. Вигляд хворої лапки тваринки при надходженні в клініку.

Призначене лікування:

  1. Препарат Ципроколін (виробник ТОВ НВП «БІОТЕСТЛАБ») – комбінований пероральний антибіотик у вигляді суспензії по 0,5 мл 1 раз на добу протягом 7 днів.

  2. Препарат L-ЦИН (виробник ТОВ НВП «БІОТЕСТЛАБ») – комплекс вітамінів по 0,5 мл 1 раз на добу per os протягом 7 днів.

ФОТО№ 3. Позитивна динаміка лікування тваринки.

На 4-й день стан тварини покращився, набряк і болючість зменшилися. Через 7 днів лікування настало повне одужання: відновилися тканини, зникла мацерація, кульгавість відсутня.

ФОТО№4 Зовнішній вигляд лапки послякурсу лікування.

Таким чином, на клінічному прикладі показано, що в комплексній терапії L-ЦИН зарекомендував себе як тонізуючий засіб, що нормалізує метаболічні й регенеративні процеси, а також підвищує стійкість організму до інфекцій і токсинів.

Призначати лікування препаратом L-ЦИН має лише ветеринарний лікар із відповідною освітою та досвідом роботи з тваринами.