ЕЛІМІНАЦІЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ ДІАРЕЇ СВИНЕЙ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКОГО СВИНОКОМПЛЕКСУ

ЕЛІМІНАЦІЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ ДІАРЕЇ СВИНЕЙ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКОГО СВИНОКОМПЛЕКСУ

2014 року в свинарських господарствах України було виявлено нове захворювання – епідемічна діарея свиней (ЕДС, PED). Внаслідок високої контагіозності збудника (РНК-вірус родина Coronaviridae, рід Alphacoronavirus) зараження однаково швидко поширювалося як у великих, так і в дрібних свинарських господарствах, демонструючи свинарям країни новий рівень проблем біобезпеки їхніх підприємств. Втрати українського підприємства від ЕДС, як мінімум, становили 3–4 поросяти на рік на свиноматку.

Передбачалося, що одним з головних шляхів зараження свинокомплексів був забруднений транспорт, який відвозив худобу на забій. У той період далеко не завжди машини мили та дезінфікували після чергового відвантаження тварин, що і сприяло зараженню. Відзначимо й те, що не всі свинарські підприємства мали відвантажувальні естакади для транспортування тварин, обладнані з урахуванням ризиків передачі подібних інфекцій. Деякі підприємства відвантажували худобу на м’ясокомбінат або перекупникам санбраку безпосередньо з території ферми.

Стрімке поширення ЕДС по свинокомплексах і фермах країни одразу ж актуалізувало питання, як ліквідувати нову проблему. З огляду на дані зарубіжної наукової літератури про особливості вірусу та досвід колег за кордоном, що стикалися з цим захворюванням, серед ветеринарних фахівців найбільш популярним спочатку стало згодовування основним свиноматкам кишківника з його вмістом від хворих на ЕДС поросят. За оперативного реагування це дозволяло знизити втрати від падежу поросят після набуття імунітету (антитіл), у першу чергу найближчих до опоросу свиноматок, а потім і в решти тварин. Набутий імунітет був нетривалим і зберігався майже півроку, після чого спалах ЕДС на підприємстві зазвичай повторювався. Якщо згодовування патогену під час спалаху за будь-яких причин затягувалося, то втрати від падежу поросят збільшувалися. Періодично виникали збої, пов’язані з загостренням інших кишкових інфекцій, що здебільшого було результатом різних порушень при виготовленні патогенної маси для згодовування та наявності інших ветеринарних проблем у стаді*. Якщо концентрація вірусу в патматеріалі була недостатньою, спалах ЕДС або повторювався раніше за півроку, або не припинявся взагалі. Часто персонал з різних причин змішував клінічні прояви ЕДС з колібактеріозом або клостридіозом, що також суттєво ускладнювало роботу підприємства.

Альтернативою згодовування патогену свиноматкам стало використання інактивованої аутогенної вакцини від ЕДС з обов’язковим введенням жорстких обмежень, пов’язаних з підвищенням рівня біобезпеки та використанням спеціальних дезінфектантів, що містять глутаровий альдегід і бензалконію хлорид, які були визнані раніше найбільш ефективними речовинами при видаленні вірусу ЕДС з поверхонь.

*Методика зворотного згодовування екскрементів поросят свиноматкам перед опоросом з профілактичною метою існує в Данії, де панує високий рівень тваринницької культури, а максимальний розмір господарств становить 1000 свиноматок. Як показала практика українських ферм, застосування даного методу для профілактики захворювань травного тракту в поросят може бути дуже проблематичним. Це ще раз підтвердила ситуація з ЕДС.

Базові сценарії елімінації ЕДС

Спочатку з керівництвом господарства обговорювали два варіанти виходу з ЕДС. Перший – перевезення всього поголів’я дорощування на віддалену порожню ферму. Цим було б досягнуто переривання циркуляції вірусу по свинокомплексу та його природне видалення зі стада. І другий варіант – більш ощадливий – поступова елімінація вірусу шляхом використання аутовакцини та впровадження жорстких заходів біобезпеки, спрямованих на максимальне видалення вірусу з зовнішнього середовища. Зупинилися на менш швидкому, але й менш витратному для господарства варіанті – з використанням аутовакцини.

На підставі відгуків та рекомендацій інших українських господарств, що мали в стаді ЕДС і успішно вийшли з цієї проблеми, була використана інактивована аутогенна вакцина «Суімун Аутовак Ентеро», запропонована свинарському ринку підприємством ТОВ «БіоТестЛаб». Була також розроблена принципово нова система біобезпеки підприємства, що перешкоджає циркуляції вірусу на свинокомплексі (регулярні тотальні мийки з дезінфекцією основних і допоміжних приміщень препаратом «Віросан Макс» ТОВ «БіоТестЛаб»)**. Особливу увагу було надано закупівлі достатньої кількості змінного взуття та спецодягу для обслуговуючого персоналу з урахуванням багаторазових перевзувань і перевдягань під час переміщення в різні функціональні зони, а також повного відокремлення цехів відтворення, дорощування та відгодівлі.

**За інформацією персоналу свинокомплексу та згідно з записами амбулаторних журналів, у радянському минулому підприємства був зареєстрований трансмісивний вірусний гастроентерит, який циркулював на фермі. У ветеринарній лабораторії, що з’єднувалася безпосередньо з галереєю, проводили спеціальні дослідження трупного матеріалу й виготовляли аутовакцину для боротьби з даним захворюванням.

Коригування технологічних параметрів у господарстві

Підприємство було реконструйовано на базі типового «108-тисячнику», побудованого в 70-ті роки минулого століття. Вздовж усього комплексу розташована довга галерея, що з’єднує зони відтворення, дорощування та відгодівлі між собою***. Ліворуч і праворуч від галереї розташовані тваринницькі корпуси. Частина з них законсервована.

Вхід персоналу на свинокомплекс здійснювався з двох санпропускників: зони відтворення та відгодівлі. Співробітники зони дорощування заходили через санпропускник відгодівлі.

Проектна потужність комплексу розрахована на одноразове утримання 52 000 гол. (4 100 основних свиноматок). Тижнева група 196 голів.

На момент першого відвідування господарство страждало від ЕДС вже кілька років. Протягом останнього року спалахи захворювання відбувалися один раз на два-три місяці, а останній, що тривав 2,5 місяці – не припинявся взагалі.

Крім того, ситуацію істотно ускладнював вік стада: 60–70% свиноматок у групі були старші за 8-й опорос (генетика свиней «DanВred»). Тижневі групи були вкрай нерівномірними через спалахи ЕДС, а в маточнику дотримання режиму «порожньо–зайнято» було вельми проблематичним.

Спочатку були виявлені базисні технологічні проблеми, які, з одного боку, були наслідком спалахів ЕДС, а з іншого – сприяли розвитку тяжкої ситуації на свинокомплексі. Їх треба було відкоригувати.

  1. Поділ галереї на три незалежні зони з власними санпропускниками та підрозділами технічної служби. Чітко забезпечений, регламентований режим переведення тварин із зони в зону.
  2. Забезпечення режиму «порожньо–зайнято» в маточнику та чітке відокремлення тварин кожної тижневої групи в рамках двох секцій (згідно з проектним розрахунком).
  3. Вирівнювання тижневих технологічних груп, розбалансованих спалахами ЕДС і некоректним менеджментом в підрозділі осіменіння. Даний процес неможливо було впровадити швидко через обмеження щодо кількості введеного ремонту (не більше 15–20% у тижневій групі), що істотно гальмувало процес вирівнювання. Крім того, було встановлено заборону на купівлю ремсвинок, які ніколи не контактували з вірусом ферми. В іншому випадку це могло б спровокувати спалах ЕДС, обнулити витрати, пов’язані з купівлею нового поголів’я, а також перекреслити зусилля та гроші, витрачені на вихід з ЕДС. При цьому спалах захворювання спровокував би більшу, ніж зазвичай, летальність через первинний контакт організму тварин з вірусом.
  4. Формування окремого корпусу (з ізольованим входом і санпропускником) для ремонтного поголів’я, щоб припинити набір свинок з відгодівлі (запобігання циркуляції вірусу ЕДС у стаді свиноматок).
  5. Якісні поліпшення в годівлі основних і ремонтних свиноматок для формування повноцінної імунної відповіді у поросят, які отримують молозиво та молоко з антитілами проти ЕДС.
  6. Проведення заходів щодо навчання персоналу ферми базовим правилам біобезпеки взагалі та щодо ЕДС, зокрема.

***За італійським проектом свинокомплексу вхід до галереї був запланований з боку центрального санпропускника, за двома підземними тунелями. Один – вів співробітників до зони відтворення та дорощування, а другий – до приміщення відгодівлі. Виходи з тунелів до галереї розташовувалися в зоні дорощування.

Особливості годівлі свиноматок

Про годівлю свиноматок хотілося б розповісти більш детально. Проведений спочатку клінічний огляд поголів’я виявив системні проблеми в стаді, які потребували комплексної корекції. По-перше, було виявлено багато худих свиноматок, зі шкірними покривами та видимими слизовими оболонками сіруватого кольору; у тварин спостерігалася велика кількість абсцесів, пролежнів у ділянці лопаток, відзначені ураження копитного рога. Дослідження крові свиноматок виявили гіпопротеїнемію та недостатність в сироватці вітамінів А та Е.

Було зрозуміло, що необхідно коригувати якісний склад і співвідношення поживних речовин, вітамінів, макро- та мікроелементів. Фахівці фірми ТОВ «Каргілл ЄП» запропонували нові раціони для поросних і лактуючих свиноматок, що враховували особливості й потреби данської селекції, проблеми вікового стада, а також результати клінічного та лабораторного обстеження тварин.

Поступовий перехід на якісні збалансовані премікси, налагодження процесів виготовлення корму під контролем фахівців фірми ТОВ «Каргілл ЄП» значно поліпшило показники здоров’я свиноматок, кнурів і товарного поголів’я свиней, що дало надію отримати стабільний результат у подальшій роботі зі стадом.

Крім того, необхідно було виконати великий обсяг робіт з коригування регламенту годівлі свиноматок. В маточнику довелося кардинально оновити колектив операторів, провести цикл базових навчальних тренінгів з персоналом, сформувати нову систему роботи в групі лактуючих свиноматок, що включає як технологічне, так і ветеринарне забезпечення.

Статус здоров’я свиней підприємства

Статус господарства по PRRS і хворобі Ауєскі був негативний, що значно полегшувало ситуацію. Візуальний огляд туш і легень на м’ясокомбінаті не виявляв ознак мікоплазмової інфекції. Превентивна схема ветеринарних обробок, як і сама ветслужба свинокомплексу, потребувала упорядкування, систематизації та відстеження ефективності.

Питання про вакцинацію проти цирковірусної інфекції було неактуальним через невелику кількість тварин і відсутність активних проявів захворювань респіраторного комплексу. Це дозволяло заощадити кошти для господарства. Проведені експерименти із застосування двох вакцин різних фірм на обмеженому поголів’ї не дали суттєвої різниці в приростах у забійному віці порівняно з нещепленими тваринами****.

****Під час роботи з підприємством було цікаво спостерігати, як унаслідок тривалої «присутності» вірусу в маточнику та в зоні дорощування інші умовно-патогенні інфекції були придушені й практично не виявлялися, чому також сприяло зниження загальної кількості поросят у тижневих групах.

Регламент вакцинації свиноматок і лікувально-профілактична тактика в маточнику

На першому етапі була запланована та проведена одноразова «килимова» вакцинація усіх свиноматок і хряків від ЕДС (у тому числі й ремонтного молодняку) інактивованою аутогенною вакциною.

Потім у поточному, плановому порядку (за ходом тижневих груп) була передбачена дворазова вакцинація основних свиноматок за 6 та 3 тижні до опоросу (паралельно зі щепленням від колібактеріозу, в різні боки шиї).

Хряків за схемою вакцинували від епідемічної діареї 3 рази на рік.

Профілактична вакцинація ремсвинок від ЕДС включала введення вакцини: у віці 150–160 діб життя, за два-три тижні перед осіменінням і двічі перед опоросом.

Поросят з клінічними ознаками ЕДС протягом перших 7 діб життя необхідно видаляти з секції. Лікування поросят, хворих на ЕДС у віці більше ніж 7 діб, зводилося до використання регідратаційного випоювання, внутрішньом’язових ін’єкцій антибіотика (амоксицилін або 5%-й енроксил) і застосування вітамінних препаратів.

При відлученні всіх поросят тижневої групи маточника переводили на дорощування, за винятком тих, які мали клінічні ознаки ЕДС. Останніх видаляли з тваринницьких приміщень і забивали. Керівники свинокомплексу жорстко контролювали та припиняли будь-які переміщення поросят і свиноматок між секціями.

Заходи біобезпеки

Посилення заходів біобезпеки почали з аналізу можливих шляхів занесення інфекції на підприємство. І перш за все, переконалися в безпеці зони, з якої здійснюється відправлення тварин на м’ясокомбінат: наявність відвантажувальної естакади з поверхнею, що добре миється та дезінфікується, ретельно заасфальтований або забетонований майданчик у відвантажувальній зоні, достатньо місця в зонах мийки та відстою автомобілів; утеплене приміщення для обробки автотранспорту зимової пори року тощо.

Далі приділили увагу чіткому розмежуванню та ізоляції виробничих зон; обмежили та чітко регламентували переміщення фахівців, операторів і персоналу технічної служби, виключили переміщення між зонами інструментів і обладнання.

Був припинений паперовий документообіг між зонами свинокомплексу з офісом.

Актуальним було придбання достатньої кількості спецодягу та взуття для перевзування та переодягання виробничого персоналу в різних зонах і підрозділах свинокомплексу.

Харчування співробітників почало здійснюватися всередині свинокомплексу.

Чому не можна завезти нових ремок в господарство з ЕДС? І що з цим робити?

Купівля ремонтних свинок у кінцевому підсумку зведе «нанівець» весь прибуток від їх придбання та знецінить витрати, виділені для боротьби з епідемічною діареєю свиней.

Усі тварини, які нині знаходяться на свинокомплексі, так чи інакше контактували з вірусом. Завезення нових ремсвинок може спровокувати значно більший спалах ЕДС, оскільки при цьому відбудеться їх первинний контакт з вірусом.

Прогнозована загибель в такому випадку – приблизно 70-80% поросят протягом, як мінімум, 3-х тижнів.

З огляду на те, що ми планували купівлю 1000 (+10%) ремонтних свинок, які будуть вводитися в основне стадо протягом 5-ти місяців (40 голів на тиждень) і завозитися в господарство п’ятьма партіями (1 скотовоз –прибл. 200 гол.), кожна така партія потенційно може спровокувати новий спалах ЕДС.

Навіть, якщо розглядати більш спокійний варіант розвитку подій (2–3 спалахи ЕДС на рік), то отримуємо такий результат:

після кожного спалаху додатково до планового падежу (10%) на маточнику матимемо 7–8% (до 10%) відходу від ЕДС протягом, як мінімум, 3-х тижнів.

У масштабах року втрати поросят дорівнюватимуть:

* За 3-разових спалахів – 32% поросят від загального поголів'я;

* За 2-разових спалахів – 21% поросят.

Зараз до відлучення – 11,5 поросят/свиноматку. За даними генетичної компанії, кількість поросят до відлучення становитиме 13,5 поросят/свиноматку. Різниця між фактом і очікуваним планом – 2 поросят, тобто в разі термінового введення нових ремсвинок і очікуваних спалахів ЕДС нарощені 2 поросяти/свиноматку буде втрачено.

Насправді втрати можуть бути більшими, оскільки за першого опоросу поросят завжди менше; крім того, внаслідок поетапного введення ремок протягом 5 місяців кількість спалахів ЕДС може бути більше, ніж 2 або 3. Підкреслимо, що цей результат – без урахування втрачених приростів живої маси тих поросят, які вижили, але відстали в рості на 2–3 тижні.

У даній ситуації було доречним і можливим кардинально обновити поголів’я кнурів. Карантинний період після їх купівлі – не менше 2-х місяців. У другому періоді необхідно забезпечити контакт тварин з вірусом (тваринами зі свинокомплексу); кнурі заражуються на ЕДС; починаємо їх прищеплювати інактивованою вакциною та поступово вводимо в стадо продуктивних тварин.

Запропонована стратегія боротьби з ЕДС та оновлення основного поголів’я свиноматок

Протягом 7–8 місяців регулярно моніторимо наявність вірусу в організмі свиней різних технологічних груп. Паралельно системно застосовуємо інактивовану аутовакцину для основних свиноматок (двічі до опоросу) і ремонтних свинок (150-та доба життя, перед осіменінням і двічі перед опоросом).

За сприятливого результату, виробляємо контроль-біопробу з новими (купленими) ремонтними свинками на віддаленій фермі (карантин + змішування з місцевим ремонтом + осіменіння змішаної групи + прийняття опоросу + відлучення).

У разі отримання в ході експерименту негативного результату щодо ЕДС починаємо програму завезення поголів’я ремсвинок на карантин.

Результати моніторингу ЕДС і проведення експерименту на обмеженому поголів’ї

Ветеринарний контроль присутності та циркуляції вірусу в стаді передбачав проведення моніторингових досліджень на ЕДС методом ПЛР (один раз на квартал у кожній технологічній групі), як найбільш ефективний метод виявлення збудника в стаді. Спочатку вірус виявлявся в усіх технологічних групах. Потім його присутність визначали, як правило, у тварин зони старшого дорощування й відгодівлі. Взимку-навесні 2021 року (1 рік і 3 місяці від початку вакцинації) вірус не було виявлено.

Очікували спалах через півроку від початку вакцинації ЕДС, але через 7–8 місяців стало зрозуміло, що ситуація стабілізувалася. Було запропоновано проведення експерименту, суть якого полягала в закупівлі 30 ремонтних свинок, змішуванні їх із 30-ма власними ремками, осіменінні та отриманні опоросу на віддаленій фермі. Всі свинки були прищеплені за базовою карантинною схемою з урахуванням регламенту вакцинації від ЕДС, який діє на основному свинокомплексі.

Результати запланованого експерименту на віддаленій фермі з обмеженим поголів’ям ремонтних свинок показали ефективність проведених заходів щодо елімінації вірусу ЕДС: всі народжені поросята виявилися здоровими та були благополучно продані населенню у післявідлучний період.

*****З інтересом спостерігали, як збільшилися прирости поросят на маточнику віддаленої ферми (ефект «нової» будівлі, обмеженість поголів’я, мінімальний вплив мікрофлори), і як легко поросяться ремонтні свинки (молоді тварини!).

Як свинокомплексу жити далі?

Однозначно необхідно продовжувати вакцинацію за відпрацьованою схемою та моніторити ЕДС, поступово адаптувати і вводити нове поголів’я ремсвинок на основний свинокомплекс, ретельно контролювати дотримання правил біобезпеки та, звичайно ж, не повторювати минулих помилок.

За перших поставок нового поголів’я має сенс обмежити введення нових ремок в основне стадо до 15%, а після їх опоросу й отримання негативного результату щодо ЕДС, кількість введеного в основне стадо нового ремонту можна збільшити до 20-30%.

Висновки

Сучасні інфекції диктують нам (власникам, керівникам, фахівцям, консультантам тваринницьких підприємств) все нові й нові завдання щодо вдосконалення системи біобезпеки, менеджменту та технологічного забезпечення. Це велика системна й командна робота, яка потребує постійного (щоденного і щогодинного) контролю на всіх її рівнях.

Тільки комплексний підхід (годування + технологія + менеджмент + ветеринарна медицина) може дати результат не тільки в отриманні прибутку, а й у ліквідації ветеринарних проблем господарства!

Необхідно пам’ятати, що стратегія та шляхи виходу з ЕДС для кожного підприємства індивідуальні. Вони повинні бути обрані з урахуванням технологічних особливостей господарства: розташування тваринницьких приміщень, специфіки кормової бази, тварин, менеджменту і т.д.

Сучасні методи та правила біобезпеки можуть і повинні запобігати потраплянню таких збудників на підприємства. Необхідно знати й розуміти особливості сучасних вірусів і постійно вдосконалювати систему біобезпеки підприємства.

Використання аутовакцин повинно проводитися тільки в комплексі з технологічними перетвореннями, з дотриманням правил біобезпеки та підвищенням загальної культури виробництва.

Аутовакцини – наші перспективи у тваринництві, що дозволяють значно послабити рівень інфекції та зменшити обсяги застосування антибіотичних препаратів. Це величезна проблема сучасного українського виробника свинини, який змушений використовувати антибіотики замість усунення технологічних недосконалостей та їх ігнорування. За всю цю економію власники платять зрештою станом своїх підопічних тварин і головне – здоров’ям людей, які споживають їх м’ясо.

Сподіваємося також, що наш науково-виробничий досвід допоможе колегам та іншим свинарським підприємствам при елімінації вірусу ЕДС, у боротьбі з іншими інфекціями та у вдосконаленні загальної системи біобезпеки.